Історія Аланії: від піратської фортеці до курорту біля моря

Аланія лише на перший погляд здається молодим курортом із новими житловими комплексами й пляжами. Насправді в міста за плечима понад дві тисячі років: тут ховалися пірати, стояли візантійські гарнізони, а сельджуцький султан зробив цей мис своєю зимовою столицею. Розповідаємо коротко, але по порядку — щоб, гуляючи старим містом, ви розуміли, на що дивитеся.

Давнє коріння: Коракесіон і пірати

Перші згадки про поселення на цьому скелястому мисі належать до елліністичної доби — тоді воно називалося Коракесіон. Природа наче навмисно створила тут фортецю: висока скеля, що обривається в море з трьох боків, чудово захищала від нападів.

Саме тому у II–I століттях до нашої ери Коракесіон став одним з осередків кілікійських піратів, які тримали в страху все східне Середземномор’я. Кінець їхньому пануванню поклав римський полководець Помпей, який розбив піратський флот біля цих берегів близько 67 року до нашої ери. Після цього регіон надовго увійшов до складу Риму, а потім Візантії.

Калонорос: фортеця на скелі

За візантійських часів місто дістало ім’я Калонорос — від грецького «прекрасна гора». Назва говорить сама за себе: укріплений пагорб над морем залишався головною цінністю цього місця. Стіни, храми й цистерни для води поступово перетворювали вершину на самодостатнє місто-фортецю, здатне пережити довгу облогу.

Алайє — золота доба Сельджуків

Переломний момент настав 1221 року, коли фортецю взяв сельджуцький султан Алаеддін Кейкубад I. Він перейменував місто на свою честь — Алайє — і зробив його зимовою резиденцією. Саме до цього періоду належить майже все, чим сьогодні пишається Аланія:

• Фортеця Аланії (Аланья Калесі) — потужні стіни завдовжки кілька кілометрів, що оперізують усю вершину мису.
• Кизил Куле (Червона вежа) — восьмигранна вежа з червоної цегли, зведена близько 1226 року для захисту гавані та верфі. Сьогодні це головний символ міста.
• Терсане — середньовічна верф біля самої води, єдина збережена сельджуцька верф такого типу. Звідси Сельджуцька держава виходила до моря.

Як на свій час, це був передовий портовий комплекс: вежа, арсенал і верф працювали як єдина оборонна й торговельна система.

Від османів до курорту Аланія

1471 року місто увійшло до складу Османської імперії — його приєднав полководець Гедік Ахмет-паша. Століттями за османів Алайє залишалося тихим портовим містечком, що жило морем, садами й торгівлею.

Звичну нам назву місто дістало лише у XX столітті. За поширеною версією, сучасна назва «Аланія» закріпилася 1935 року, за часів Ататюрка. Справжнє перетворення на курорт почалося ще пізніше — з розвитком туризму в другій половині XX століття, коли м’який клімат, довгі пляжі та стара фортеця привабили мандрівників з усієї Європи.

Легенда про Клеопатру

Один з головних пляжів міста має ім’я Клеопатри, і з ним пов’язана красива легенда: буцімто Марк Антоній подарував ці родючі землі єгипетській цариці, а вона сама купалася в тутешньому морі. Суворих історичних доказів немає, але назва прижилася — і сьогодні це одне з найупізнаваніших місць Аланії.

Що це означає для гостя міста

Історія Аланії зручно «упакована» в один пішохідний маршрут: від Червоної вежі біля порту можна піднятися стінами фортеці до старого міста й зустріти захід сонця над морем — приблизно там само, де його зустрічали й пірати, і візантійці, і сельджуки.

Ми у ForBuddy здаємо квартири в різних районах Аланії — від тихої Оби до жвавого Махмутлара — і завжди раді підказати, як дістатися до фортеці, де краще дивитися захід і коли в старому місті найменше туристів. Питайте — розповімо по-дружньому.